Лікарські рослини - найбільше диво природи, царство краси і наше цілюще багатство. З глибокої старовини людина використовувала природні блага рослинного світу і як джерело свого прожитку, і для полегшення своїх недуг. Спостережливість і народна мудрість заклали основу вживання рослин в лікуванні людини спочатку з місцевої флори, а в ході суспільного розвитку і налагодження торгівельних стосунків - практично зі всієї земної кулі. Обмін знаннями дозволив людині створити вельми значний арсенал лікарських засобів. З незапам'ятних часів людина використовувала лікарські рослини в народній медицині для лікування самих різних захворювань.   
                                                                                                      Нагідки

               Нагідки лікарські — трав'янистий однорічник з прямостійним, розгалуженим вгорі стеблом, заввишки 40-70 см. Листки рослини чергові, нижні — довгасто-оберненояйцеподібні, верхні — ланцетні. Квітки — від солом'яно-жовтих до червоно-помаранчевих, зібрані у верхівкові суцвіття — кошики. Крайні квітки — язичкові, утворюють плоди, серединні — трубчасті, безплідні, має тривалий період цвітіння (з кінця червня до осінніх заморозків). Вегетаційний період — 65-75 днів.        
                                                                                        Звіробій   
   
                                                      Звіробій — це широко відома в народі рослина з яскраво-жовтими квітками і специфічним, злегка терпкуватим, але приємним запахом.
Рослина багаторічна, трав'яниста, квіти зібрані в волотисте суцвіття. Трава звіробій здавна в народі вважалася однією з головних лікарських трав, виліковує 99 хвороб. Вона входить до складу дуже багатьох зборів. Звіробій, для людей, є Слаботоксичною рослиною, тоді як у тварин вона може викликати серйозне отруєння. До звіробою чутливі вівці, коні, велика рогата худоба, особливо молодняк білої масті. Звідси і пішла назва — звіробій. Росте він всюди, зацвітає в червні-серпні. Саме в цей час і збирають квітучі верхівки зі стеблом, завдовжки 25-30 см, без грубих безлистих частин.

                                                              Калина

Калина звичайна є чагарником, який може досягати висоти 3 м, відрізняється корою бурого і червоно-бурого кольору. Листя є крупнозубчатимі і пятілопастного. Навесні калина цвіте білими квітками. Плоди з'являються наприкінці серпня або на початку вересня. Плоди відрізняються яйцевидно-кулястої формою, мають яскраво-червоний колір, всередині знаходиться невелика кісточка, вона є частиною плода. Смак калини звичайної кислий, чуть-чуть відчувається гіркота. Якими ж корисними властивостями володіє дана рослина?

Калина приносить багато плодів, вона не боїться суворих морозів, так як страждають інші садові дерева - горобина, терен і дуб . Поширюється вона в лісостеповій і лісовій зоні. Любить сирі місця, на долині річок, лузі, лісах, на галявині і вирубці. Волога - головна умова зростання калини звичайної.
Калину саджають у парку, саду, вона є декоративною рослиною. Популярним є сорт «сніжна куля»

Зрілі плоди калини є кисло-гіркими. На морозі гіркоту втрачається, саме тоді радять збирати калину. До складу плодів входить глікозид вібурін, тому вони й гіркі.

.Також калина багата на цукор, пектин, органічні кислоти. Пояснити незвичайний смак і запах можна тим, що вона містить валериановая кислота, ефірні масла. Такі складові як каротин, флавонові і антіціановие пігменти надають плоду яскравого кольору. Калина має в своєму складі дубильні речовини, вітамін С, володіє терпкими властивостями.